Моїй любові
Ти розбила мене, заподіяла шкоду,
Ти розплавила лід, розпалила вогонь.
Я боюся, що знов не ступлю в тиху воду,
І що знов не відчую байдужість долонь.

Мої сльози гіркі, моя усмішка чиста,
То сміюся, то плачу – я так дивно жива!
Наче хтось розкидав по підлозі намисто,
А я ковзаюсь – вгору летять рукава…

Чи ж не раз ти ловила мене так зненацька?
Та й невдало - я завжди хотіла втекти.
Ти обвела круг пальця, та й так чудернацько…
Чи ж не ти це?..так, мабуть, це ти..

Чи зустрінемось якось хоч раз ми віч-на-віч?
Чи побачу свій образ я в твоїх очах?
То вже я не збагну , що кохала – ясна річ,
А чи вірила в тебе крізь сумнів і страх?

  • Комментариев (0)

Если вам понравилось читать это стихотворение (историю) - оставьте, пожалуйста, комментарий (комментарии с грамматическими ошибками не публикуются). Автору, который написал его, будет очень приятно.

  • love
  • request
  • am
  • sad
  • wink
  • winked
  • smile
  • tongue
  • belay
  • feel
  • fellow
  • laughing
  • lol
  • bully
  • no
  • recourse
Страница писателя
Наши сервисы
Активные писатели
Лучшие стихи за месяц